Олександр Русий. Вірші. стор. 13

11. Олімп
Гора — як гора, але греки казали,
що тут на верхівці боги проживали.
Що саме з Олімпу потужно, сміливо
Зевесова воля по світу летіла.
Що тут у палаці вершилася доля
античного світу, людей та героїв.
Можливо і так, але якось незвично,
хоча, як легенда, звучить поетично.
І це головне, адже натовп туристів
приносе мільони державі і місту.

12. Пегас
Крилатий коник раз-од-разу
копитом лупить по Парнасу.
Казали греки: «З цього дива
не буде мабуть добре пиво».
Та попри заздрість і огуди
дехто з поетів вийшов в люди.

13. Кліо
Була така муза історії,
казали, що статки потроїла.
Ловили її, що бувало
брехню замість правди писала.
І грекам порядним на диво
катів та тиранів любила.

14. Аргонавти
По хвилям, крізь бурі в Колхіду далеку
в похід за скарбами готуються греки.
Життя відчайдушно поклавши на карту
у подорож дальню пливуть аргонавти.
Звитяжний Ясон їх веде за собою,
руно украде він і стане героєм.

15. Геракл
Цей напівбог і син Зевеса
у римлян звався Геркулесом.
Герой, гульвіса, сибарит,
його любив античний світ.
Проте іронія життя —
слуга нікчемного царя.

16. Одіссей
Він знав як захопити Трою,
брехав, дурив і був героєм.
Богів прогнівав. Не винився.
Поплив додому. Загубився.
Шукав Ітаку та Європу,
геть позабув про Пенелопу.
Так починалась епопея,
що має назву Одіссея.

17. Харон
Берег Стіксу, дід похмурий
на останній переправі
До ганьби, або безсмертя
він померлих переправить.
Лемент, галас, штовханина
на межі життя і смерті —
всі злочинці та тирани
хочуть плисти у безсмертя.

18. Цербер
Оберігає вхід до смерті,
аби не вирвалися мертві.
Смерть добре знає — мертві душі
живого паростки задушать.
А на земалі і так багато
тих, хто бажає руйнувати.

19. Янус
Дві голови і два обличчя
Він має не одне сторіччя.
Все добре. Та одна біда —
обличчя справжнього нема.

20. Післямова
Ми часи античні та людей не гудьмо,
краще взяти чарки і гукнути: «Будьмо!»
Вип’ємо, по новой, за часи далекі.
Вип’ємо за римлян, вип’ємо за греків.
Вип’ємо панове, щоб ворожа сила,
роги обламавши, гепнулась в могилу.
Щоб душа раділа, щоб душа співала,
щоб щаслива доля нас не оминала!

Царі, філософи, поети

1. Ювенал
Піднявся якось Ювенал,
байки сучасні прочитав
і заявив: «В часи античні
писали гостро і критично.
Мої ж, так звані, послідовники
бояться влади і чиновників.

2. А. Македонський
Цар Александр, син Філіппа,
створив імперію велику.
Але недовго існувала —
розпалась як його не стало.

3. Крез
«Щасливець!» — з заздрістю казали
і збагатитися бажали.
А він пішов у небуття
як бранець перського царя.

4. Меценат
Є олігархи, є магнати
але відсутні Меценати.
Бо їх, на превелике диво,
наша земля не породила.

5. Калігула
Коли тиран став імператором,
свого коня зробив сенатором.
та нам сміятись не з руки —
бо в Раді є і віслюки.

6. Цезар
Прийшов. Побачив. Переміг,
та вберігти себе не зміг.
Ця смерть нагадує щодня
про шкоду влади для життя.

7. Діоген
Він не бажав грошей та слави,
йому і діжки вистачало.
А у царя одне прохав —
щоб світло той не затуляв.

8. Саргон Великий
Клинопис каже, що Саргон
знав досконало десять мов.
Чи дійсно вмів той цар писати?..
Цього нікому вже не знати.

9. Сократ
Сиділи якось у Платона,
вели про Істину розмову.
Хтозна на чому не зійшлися,
та ворогами розійшлися.

10. Рамсес Великий
Коли від хетів ледве втік,
то заявив, що переміг.
Про цей тріумф над ворогами
ще й досі свідчать стіни храмів.

11. Гомер
Сліпець цей мав велику вдачу —
співав про те чого не бачив.
Та сліпота — не перешкода,
коли Дар Божий у рапсода.

12. Езоп
Коли неможлива відверта розмова,
на поміч приходе езопова мова.
Спасибі, Єзопе, за вигадку славну,
Яка оминає цензуру державну.

назад|вперед

Похожие статьи:

  • Нет похожих статей