Олександр Русий. Вірші. стор. 12

Портрети з натури на 1 та 2 голоси

Повчальник
— Любив Петро усіх повчати:
колег, сусідів, рідну мати.
— Отак усе життя повчав,
хоч свого розуму не мав.

Кар’єрист
— Аби піднятись трохи вишче,
він лиже спину, лиже й нижче.
— Було помічено старання —
дали посаду за лизання.

Розумник
— З розумним виглядом мовчав,
неначе дійсно дещо знав.
— А всі казали: «Голова,
він знає все від А до Я!»

Ледар
Іванко скигле: «Важко жити
адже потрібно істи-пити!»

Бездушний
— Коли він душу продавав,
то жодних сумнівів не мав.
— І через це тепер вважа,
що у людей души нема.

Вдаваний дурень
З дитинства в дурні записався,
але насправді — прикидався,
бо знав — якщо номенклатурні,
то привилеї є у дурнів!

Чиновник
— Читає папери і ставе печатку,
а потім поважно склада їх у папку.
— І втомлено піт на чолі витирає —
посада великих зусиль вимагає!

Брехун
— Так переконливо брехав,
що у брехню повірив сам.
— І через це (і так буває!),
він сам-собі не довіряє.

Хабарник
— Де б не робив — повсюди брав,
проте, бувало і давав.
— Тепер бентежить лиш одне —
Смерть хабарів не визнає.

Донощик
— Він полюбляв літературу —
писав листи в прокуратуру.
— І мав грайливий псевдонім,
писав, що пише АНОНИМ.

Заздрисник
Дивився як хата сусідська горіла
і жаба одразу його задавила:
«Щастить же людині, який він — везучий,
велику страховку за хату получе!»

Критикан
Паплюжив усе за відсутність порядку,
а сам за життя не скопав навіть грядки.

***

Залізниця

Подихи вокзалу, гуркіт і заграва —
бігає по площі дощик кучерявий.

На залізні рейки випнулись вагони.
Жваві пасажири і сумні перони.

Весело і мокро, в голові — дурниці,
підняла тарифи Укрзалізниця.

Наче європейські послуги дорожні,
а у пасажирів — гаманці порожні.

Та гуркоче потяг і гудок лунає,
Укрзалізниця. Подорож триває?!

***

Медично-реформована байка

Пожалілась Жаба доктору Удоду
на свої болячки, на свою хворобу.

Нарікала-плакала на лихі дороги,
доки доберешся — обламаєш ноги.

Плакала — не може лікуватись вдало:
то — відсутні ліки, то — грошей не стало.

Слухав її доктор довго і уважно,
ну а потім Жабі відказав поважно:

«Кепські твої справи. Але знай, небого,
ми усі на світі ходимо під Богом.

Пізно, або рано — підемо на небо,
хочеш, чи не хочеш — а вмирати треба.

А якщо усі ми маємо вмирати,
то навіщо, бабо, тебе лікувати?!

Покинуте село

Сомотній вітер і жовте листя,
сумних хатинок лежить намисто.

Старі хатинки (колись веселі),
стоять порожні пусті оселі.

Осінній вітер, тепер без друзів,
один блукає по лісосмузі.

Розбиті двері, пусті віконця
сумним хатинкам бракує сонця!

А вітер тужно пісні співає
і в листопаді село ховає.

Античні байки

1. Замість вступу
Шепотіла Муза, Муза моя мила:
«Слід тобі вже взяти декого на вила!»
Потім схаменулася: «Він такий мордатий,
є у нього гроші, літаки, мандати.
Краще не чіпати — позиви судові
набагато гірше чварів урядових.
Обернися ліпше у часи далекі,
викривай сміливо римлянів і греків!»
Вислухавши Музу, довго не брикався,
за часи далекі я одразу взявся.
І тепер сміливо, щиро і критично
розкажу байки вам про часи античні.

2. Культурна спадщина
Від давніх шумерів, Асирії, греків
лишилось багато і статуй, і глеків.
Лишилися міфи, боги та герої,
навіки залишиться в пам’яті Троя.
Від греків, Асирії, давніх шумерів
багато лишилось для нашої ери.
А з «нашої ери» для нової ери —
папери, папери і знову папери.

3. Писака
Зевес газету прочитав і розлютився,
він блискавки кидав, лякав, сварився.
Панікували на землі — яка причина,
на кого сердяться боги, яка провина?
Але Оракул пояснив (за певну дяку) —
Зевес поцілити хотів продажного писаку.

4. Цицерон
У нього був свій еталон —
оратор славний Цицерон.
Немов фонтан його промови,
але по суті — ані слова.

5. Папірус
На березі Нілу, в далекій країні
знайшов археолог папірус у скрині.
Дістав окуляри і взявся читати,
а потім схопився мерщій до лопати.
Зарив він у землю поради огидні
як треба проводити збори набридлі.

6. Клинопис
Викопали якось зовсім невеличку
на вогні гартовану глиняну табличку.
А на ній напиано — цар царів з Уруку
дарував поету землі і обслугу.
А за що даровано можно не гадати —
мав талант великий владу вихваляти.

7. Пергамент
Руїни Пергаму. спекотливе сонце.
Розкопки. Пергамент знайшли науковці.
Читали. Дізналися — титул царя
ледь-ледь умістився на шкірі бика».
Сиділи. Мовчали. Чого гомоніти?
Відсутнє ім’я. То про що говорити!

8. Хроніст
Заніс до «Хроніки» смиренно
усе, що бачив достеменно.
Хоча, насправді, — ані дня
не полишав монастиря.

9. Геродоти
Портрети, малюнки і приклади влучні —
для діток історики пишуть підручник.
На кожній сторінці «розкидані» дати,
особи, світлини, добірні цитати.
Процес написання завершено вдало,
от тільки читати його — не цікаво.
А як прочитала дитина завдання —
то зникло одразу навчатись бажання.

10. Стародавність
Римляни серйозні, легковажні греки
полюбляли ігри та бібліотеки.
А у тому Римі і отих Афінах
вистача порядних, вистача брехливих.
Тож були поети чесні і поважні,
але вистачало і писак продажних.
І до нас (нащадків) це різноманіття
перейшло-домчало крізь віки-століття.
І у нас те саме — чесні і поважні,
а водночас з ними — брехуни продажні.

всего просмотров — 0

Похожие статьи:

  • Нет похожих статей