Олександр Русий. Вірші. стор. 10

Байка про волохаті руки

Були гучні арешти, були гучні заяви,
однак усі на волі. А де розкриті справи?
Чи то м’які закони, чи спритні адвокати,
за ці суддівські фарси з кого тепер спитати?
Спитати за умовне, спитати про заставу,
як деякі чкурнули до іншої держави.
Спитати за амністію, спитати про поруки,
тому й чутки в народі про волохаті руки.
А ще панує думка про обрані персони,
вони — окрема каста, у них — свої закони.
Тож винні не закони і спритні адвокати,
а обрані персони та руки волохаті!

Байка про газетку

Я випив кави,
відкрив віконце,
на дворі — травень
і сяє сонце.

Відкрив газету,
почав читати —
які огидні
ці депутати.

Однак міністри
за них не кращі
або геть дурні,
або ледащі!

Та ні, не дурні,
бо власні статки
змогли підняти
в рази-порядки.

Читаю далі —
життя народу —
дрібні деталі
про хліб і воду.

А ось свтлина —
у подарунок
дає обранець
бабусі клунок.

Хороше фото
й цілком доречне,
потрібні людям
олія-гречка.

Екстриму трохи —
у центрі міста
зіткнулись мерси
і комусь кисно.

Телепрограма,
прогноз погоди,
яке яскраве
життя народу!

Байка про сміття

Запеклі дебати, гарячі промови,
стоять на трибуні обранці зі Львова.
Підняли нардепи важливе питання —
проблему сміття та його прибирання.
Словесний двобій, наче артпідготовка,
і деякі вже почали голодовку.
Та байдужа людям проблема локальна,
занадто брудна і доволі фекальна.
Тож люди жартують і пишуть поради,
на кшталт — поскоріш Садового прибрати.
Я теж посміявся, але відчуваю,
у чомусь обранці все ж рацію мають.
Бо свідчать нам факти уперто-затято, що бруду у нашій країні багато.
Сміття у Одесі, у Києві, Львові,
куди не подкнись, в будь-якій установі.
Сміття у штабах, міністерствах і радах
і, звісно, на різних державних посадах.
Тому і кажу: «Припиняйте дебати,
почніть вже реально сміття розгрібати!»

Байка про дозволену ходу

У хащі далекій, що в дикій природі
бродіння якесь почалося в народі.
Не те щоб повстали, або бунтували —
просили слухняно і скарги писали.
Писали царю (а кому ще писати?!),
бо цар у тій хащі і батько і мати.
Просили царя щоб міністри не крали,
щоб більше платили та менше шмагали.
І цар, прочитавши вимоги народу,
дозволив ходу — дарував їм свободу.
А задля порядку у стольному місті
жандарми схопили усіх активістів.
А цар пояснив, що підступна Європа
цькує на їх хащу фашистів-укропів.
І всі ці арешти — нагальна потреба,
аби вберігти в хащі сонячне небо.

назад

всего просмотров — 0

Похожие статьи:

  • Нет похожих статей