1155151551551544343

Цінуємо — коли втрачаємо!..

Суспільство

Миколу Григоровича Кушніренка пам’ятаю біля сорока років: фізрук і тренер у Гандрабурах, СШ №2, Спортивна школа. Та дуже добре знаю його по співпраці в ПТУ.
У буремні 90-ті роки Микола Григорович не стояв осторонь від життя міста і району. Агітаційну роботу за українську мову та за незалежність України виконував добросовісно і сумлінно. То ж коли голова РУХу Валерій Федотович Янкевич запросив взяти до рук жовто-блакитного прапора – він не побоявся. Чітко розумів, що старий строй своє віджив, а райкоми – гальмо розвитку району, як нині районній адміністрації, — тим паче. Саме райком партії став перешкодою на його шляху служби в СБУ…
У ті ж буремні роки Леонід Безклубий організовує на Одещині козацький громадський рух. Автор порадив Валерію Федотовичу Янкевичу висунути на осавула Ананьївської козацької паланки Миколу Кушніренка. Він родом з козацького села Майнове (Новогеоргіївка), міцний як дубок – уособлення українського козака.
Як би на себе не тягли славу деякі генерали не фундатори козацтва ананьївської паланки – то є напівправда! Саме Микола Григорович є козаком №1 з посади осавула. Через певний час Микола Григорович стане першим козацьким генералом ананьївських козаків. Це потім, коли Чорноморське козацтво майже зникне розпочнеться парад різних козаків, як по всій України…
В Ананьєві, як ніде, можуть майстерно забути або замовчувати чужі заслуги, виставляючи свої… Дуже гірко, що такого козака не стало! Микола Григорович мріяв пережити свого сторічного діда. Царствіє Небесне козаку-генералу Миколі Кушніренку, земля йому пухом, а його кревним та істинним друзям – здоров’я!

Борис Драїм, полковник, колега по ПТУ 80-90-х рр. ХХ ст.

фото: Микола Кушніренко на козацькому колі в с. Новогеоргіївка 23 червня 2013 р.

Похожие статьи:

Добавить комментарий