86869797867866

Борис Драїм: Депресивний район… Чому?

Суспільство

Ананьївський район колись був одним з кращих з усіх показників в Одеській області. Наші підприємства займали призові місця. В районі дружно і доброзичливо співіснували всі нації, які населяли Одещину. А тепер район, як і місто, вирізняється серед інших районів і пгт запущеністю і занедбаністю. З колись квітучого, озелененого і густонаселеного він став майже депресивною пусткою без доріг, без промисловості, з вибитими шибками закинутих людських осель, з дефіцитом лікарів, технічних станцій – кудись потрібно їхати, комусь кланятись і вести за інвалідність хабарі. Тарифи на газ та енергію варварськи винищують рукотворні ліси та посадки, заповнюються побутовим сміттям через них же… І все оте неподобство байдуже всім службам. Головним добром стали гроші, а не люди…
Нині колишнє повітове курортне місто колись мало глибоку і широку річку із заплавами, повних різноманітною рибою, майже зніщине з мовчазної байдужості райкому, райради, адміністрації голів міськрад і розбазарення. Старовинне місто, знищивши промисловість, густо заселили наддорогими аптеками, крамницями із запчастинами, барами, «копійками» «євами», забравши в людей добробут.
Місцеві аборигени залишилися майже непомітною кількістю живих істот серед приїжджих з навколишніх сіл… Молодь роз’їхалася по світах у пошуках хліба насущного, євреї виїхали до Ізраїлю, Америки – симптом неблагополуччя в державі і байдужості місцевої влади. Наші, маже знищені владою, школи, ПТУ, технікум до розвалу виростили вчених, письменників, генералів (некозацьких), працівників ВУЗів, міністерств, вчителів, медиків, трудяг-спеціалістів багатьох професій. А нині чомусь в обласних газетах не прослідковується які місця займають наші учні на олімпіадах з предметів? Вчителі нині використовуються як агітаційна машина і творчо працювати ніколи. Директори, якщо не переходять до керівної партії, — міняються.
У нас були вирощені чемпіони світу, капітан збірної СРСР з волейболу Іван Бугаєнко (СШ№2), чемпіони республіки з греко-римської боротьби, а нині?
Спалена спортшкола і байдужість керівників до спорту. А ті, що живуть спортом не відчувають особливого піклування ні морально, ні фінансово від випадкових керівників. Колишній чемпіонський майданчик СШ№1 ввечері пустує… Роботи з молоддю не відчувається, дивлячись на руйнації у парку.
Старі ананьївці від зневіри в обіцяне світле майбутнє всіх президентів і депутатів ВРУ щодня вимирають, як і по всій Україні, — дякуючи «мудрому керівництву», яке вже забезпечило собі комуністичний рай. Косить смерть і молодих – найбільше горе держави. Замість створення робочих місць їх безвізом випирають із держави. Приклад з природи. Вирізають в Ананьєві старі дерева, не посадивши поруч молодого. А що було посаженне – своєчасно не доглянули випадкові, посадові особи. Байдужість! Чому? Не збираються тут помирати? Нажилися і «летят перелетные птицы»…
Особливості району у тім, що в ньому компактно в деяких селах проживають молдавани великі трудяги Долинського, Гандрабур, Точилова. Колгоспи знищили, а збіжжя розтягли правлінці. І вони постійно їздять на заробітки Москви, Кишинеу, Романії. Якщо Романія пропагує об’єднання всіх націй романської групи, то Росія пропагує імперськи амбіції Путіна та його соратників по КДБ у створенні «Союза русского мира» для залякування і загарбання Європи (Грузія, Осетія, Придністров’я, Крим, Донбас і т.п.) у цей час віддаючи своєї території Китаю…
І ось тепер, коли Україна через 100 років отримала Томос про остаточну незалежність української церкви і держави в цілому, московська пропаганда виходить з уст наших земляків – штукатурів Москви. Вони повторюють як мантру про єдину релігію, єдиного Бога. Московських попів – торгашів можна зрозуміти – відбирають ласий шматок… Але хто їм боронить об’єднатися в єдину ПЦУ? Навіть єврейські вірування і служба Ісусу Христу нетотожні з нашими – різні народи. Якщо православний брат московит благословляє вбивство брата з України, то – не брат — ні по вірі, ні по крові!..
Хотілося б нагадати ще живим «дітям війни», які побували в румунський окупації, починаючи з 1932 р.н. Румунські загарбники не визнавали хрещення московських попів – комуністів і заставляли перехрещувати дітей. Мене перехрестили у 1942 році в с. Чорна, що на Одещині. Згадайте хрущовське правління у Москві. Істинний ленінець об’являв «семирічки безбожжя». Інтелігенція хрестила дітей підпільно. Я їздив хрестити доньку із Криму до Коростеня. Знову нищилися Храми…
Нині Путін піднімає на щит Сталіна, а значить його методи правління устами агітаторів проти Томосу, проти незалежності і за вбивство наших дітей…
Нині наш депресивний район у боротьбі за Томос чомусь не помічає захмарних тарифів на газ, енергію, воду – найдорожчу в Україні, завдяки мерії. Чого варті у нас м’ясні харчі, хліб, залежана риба, дохлі кури, кролі, підозріло схожі з бродячими котами?
Кілька років не вдається випросити приміщення під церкву Київського патріархату, бо Собор О. Невського використовували як виборчу трибуну. Грядуть вибори. Побачимо!..
Нині навіть деякі перекупники, заздрять незаробленим преміям керівників депресивного району й міста. А дійсно: за що?

Броис Драїм, член НСЖУ, 79 років

Похожие статьи:

  • Нет похожих статей

Добавить комментарий