Любов Рудковська. Вірші стор. 6

Тумани, тумани

Тумани, тумани,
Все сірі тумани,
Вкриваєте землю
Навіщо, скажіть?
Тумани, тумани
Із свого полону,
З густого полону
Мене відпустіть.

Розсійтесь тумани
Розвійтесь — благаю.
Хай сонце яскраве
На землю впаде.
І біль мого серця,
Що душу тривожить
Назавжди із вами
Нехай пропаде.

Хай сонечко з неба
Теплом зігріває.
Років хай багато
Зозуля кує.
А людям у мирі
На цілій Планеті
У щасті, достатку
Бог жити дає.

Я так тебе любила

Соромила мене мати,
А батько сварився.
Зелененький барвиночок
По землі стелився.

Я ж тебе так любила.
Я ж тебе так кохала.
Я ж тебе у обіймах
Цілу нічку цілувала.

Соловейко у садочку
Тьохав — заливався,
А із неба місяченько
На нас задивлявся.

Я ж тебе так любила.
Я ж тебе так кохала.
Я ж тебе у обіймах
Цілу нічку цілувала.

Іди, іди мій коханий,
Вертайся додому.
З ким провів ти цілу нічку
Не кажи нікому.

Я ж тебе так любила.
Я ж тебе так кохала.
Я ж тебе у обіймах
Цілу нічку цілувала.

А, як мати запитає,
Де провів ти нічку?
Скажи не зміг найти броду
Через бистру річку.

Я ж тебе так любила.
Я ж тебе так кохала.
Я ж тебе у обіймах
Цілу нічку цілувала.

Вишиванка

Вишиванка моя вишиванка,
Найгарніше вбрання на землі.
Вишиванка моя вишиванка,
До вподоби ти серцю й мені.

Як вберуся в свою вишиванку,
То, від щастя радіє душа.
У барвистім віночку веснянім
України моєї краса.

Світить сонечко ясно із неба,
на сади, на безкраї поля.
До вподоби мені вишиванка,
Українське народне вбрання.

Вишиванка моя вишиванка,
Гріє душу і плечі мої.
Це невтомні матусені руки
Вишивали на щастя мені.

Сльоза щастя

Сльозу від щастя витерти забула,
Маленьку донечку до серця пригорнула.
Чого ще треба у житті людині
Коли житття даруєш ти дитині?

Сльоза від щастя на очах тремтіла,
А я всміхалась — донечці раділа.
Така маленька, світлі оченята,
Трішечки схожа і на маму, і на тата.

Маленька квіточка, ти наше сонечко,
Щастя всміхнулося в наше віконечко.
Рости здоровою, рости щасливою,
Душею, донечко, ти будь красивою!

Ветка белой сирени

Ветка белой сирени
Заглянула в окно.
Как бы я не любила,
Но тебе все равно.

Ты проходишь не смотришь,
Не глядишь на меня.
Тебя, милый, подруга
Увела у меня.

Как смогла ты, подруга,
На моём стать пути?
Мое сердце от боли
Рвёт на части в груди.

Ах, зачем доверяла
Тебе тайны свои?
Понапрасну открыла
Свою тайну любви.

Ветка белой сирени
За окном отцветёт.
А любовь в моем сердце
Отболит и пройдет.

назад

всего просмотров — 0

Похожие статьи:

  • Нет похожих статей